— Гей, чоловіче! А ну поступися місцем вагітній жінці!

— Щось по тобі не помітно, що ти вагітна!

— А ти що хотів, щоб через півгодини вже було помітно?

— Коли чоловік піклується про майбутнє?

— Коли він купує окрім ящика горілки ще й два ящики пива...

— Думаю, може новий холодильник купити?

— А із старим що? Зламався?!

— Та нікуди магнітики вішати...

В театрі:

— Софочко, тобі сидіти зручно?

— Так, Абрамчику! Не хвилюйся, дуже зручно.

— А добре тобі видно з цього місця?

— Так, мій дорогий! Дуже добре все видно.

— Чи не дме там?

— Ні, мій хороший, все чудово!

— Давай тоді місцями поміняємося.

На уроці:

— Так, діти, пишіть: людина з дитинства повинна бути добре вихованою, чуйною та ввічливою.

— Як, як?

— Для дебілів повторюю: вихованою, чуйною та ввічливою!

На уроці фізики вчитель каже учням:

— Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.

Один з учнів піднімає руку:

— А як же ходили, коли не було цього закону?

У ресторані за столиком розмовляють троє чоловіків.

— Я свою жінку в Єгипет на курорт відправив, — каже один.

— Я свою — в Туреччину...

— А я поки що сам справляюся зі своїми обов’язками, — мовить третій.

Повна жінка зупиняє таксі і каже тремтячим голосом:

— У пологовий будинок... Та не женіть так, я там працюю.

Викликали батьків Вовочки до школи. Директриса піднімає його й каже:

— Ну, давай, розповідай, що ти вчора робив у поході?

Вовочка:

— Я зразу хочу всіх попередити, що не слід судити про людей у міру своєї зіпсованості.

Директриса:

— Вово! Розповідай всім, що ти виробляв у поході!

Вовочка:

— Гаразд. Я захоплювався гармонією людини з природою, розмірковував про основи світобудови, про чистоту помислів кожного індивідуума, який вирвався з обіймів кам’яних джунглів...

Марія Іванівна:

— Вовочко, припини блазнювати! Ти роздивлявся на голих сільських дівчат, які купалися в ставку!

Вовочка:

— Ну ось, я ж казав...

Лікарня. Коридор. Чоловік ходить туди й назад, місця собі не знаходить.

Виходить лікар:

— Це ваша жінка потрапила в автокатастрофу?

— Т-так...

— Тоді я маю для вас дві новини: добру й погану.

— Л-лікарю, почніть із поганої.

— Ваша жінка залишилась інвалідом, ніколи не ходитиме й навіть не зможе контролювати функції свого організму. Вам доведеться годувати її з ложечки, прибирати за нею, всі гроші, які ви заробите, підуть їй на ліки.

— І яка ж після цього може бути добра новина?

— Я жартую, ваша жінка померла.