— Ти чого сумуєш?

— У мене паспорт украли?

— До поліції ходив?

— Ходив... Не вони...

Журналіст запитує в переможця автоперегонів:

— Як ви спромоглися обігнати такого досвідченого й іменитого супротивника?

— Та ж оце, щоб воно згоріло! — гальма відмовили...

Якщо гроші міряти купками, то я маю ямку.

— Хатинко, хатинко, повернись-но до лісу передом, а до мене задом!

— А ти що, добрий молодцю, гей?

— Не хвилюйся, я проктолог.

Напис на парті в лекційній аудиторії: "Тут по-звірячому було вбито час".

Учора нікого не застрелили, не підірваний жоден автомобіль, ні один літак не впав, жоден корабель не затонув. Природних лих не сталося. Редакція нашого телеканалу приносить свої вибачення аудиторії.

— Милий, у мене сьогодні не вистачило грошей, і я зайшла до тебе на роботу. Тебе не було на місці, і я взяла з кишені твого піджака, що висів на спинці крісла, тисячу гривень.

— Та нічого, мила. Щоправда я вже тиждень як працюю в іншому відділі.

Генерал іде невеличким техаським містечком. На кожних воротах намальована ціль, і в кожній — дірка від кулі, точно по центру. Генерал запитує старого, що сидить на лавці:

— Пане, а хто це тут у вас такий влучний стрілець?

— Це, пане, Рудий Білл вправлявся в стрільбі, — відповідає той.

— О, та цьому хлопцеві сам бог велів бути в армії, в снайперському взводі.

— Ні, пане, він вам не згодиться.

— Чому це? Він же так влучно стріляє!

— Розумієте, пане, він спершу стріляє у ворота, а уже потім малює навколо дірки ціль.

Анестезіолог летить у відпуску. Чує — стюардеса оголошує:

— Чи є серед пасажирів анестезіолог? Терміново підійдіть до 12 місця.

Він підходить до зазначеного місця, а там якийсь чоловік горілку в чарки наливає.

— Ви хто? — запитує анестезіолог.

— Хірург. Не звик я, знаєш, пити без анестезіолога!

Друг — другу:

— Інтернет — це зло!

— Та годі тобі, я через Інтернет одружився.

— О! а я тобі про що кажу?