Товаришу поліцейський! Моя дружина вийшла з будинку прогулятися позавчора і досі не повернулася.

— Опишіть її, як була одягнена?

— Ну... жінка... ну, в сукні... Так, з нею була собака!

— Яка собака?

— Померанський шпіц, 26 см в холці, окрас рудий. Очі кругленькі, маленькі, темненькі. Вушка, як у кішечки, гостренькі. Грудка біла, а на спинці є чорна смужка шерсті. Нашийник шкіряний, коричневий.

— Сину, ми їдемо на пару днів і квартира повністю в твоєму роз... Ти можеш не викликати повій, коли я з тобою розмовляю?!

Ранок. Дружина стягує ковдру з сонного чоловіка. Він стогне:

— Що знову?

— Та ні — на роботу пора!

— Ур-р-а! На роботу, на роботу, на улюблену роботу!

Жінка дзвонить чоловікові на мобільний:

— Іване, де ти є?

— На полюванні.

— А хто це там дихає голосно?

— Ведмідь.

— А стогне чому?

— Поранив я його.

— А чому голос жіночий?

Оголошення на дверях воєнкомата: "У зв’язку з недавніми терористичними актами й потребою зміцнення обороноздатності країни всі перед цим дані хабарі вважати недійсними!"

— Кажуть, щоб позбавитись страху, треба подивитись йому в очі.

— Так, але в павука купа очей, поки в усі передивившся — здохнеш від інфаркту!

— Нарешті, кохана, ми виплатили усі борги нашій акушерці! Виходить, хлопчик тепер повністю наш!

Як каже наш інженер із техніки безпеки, ніщо так не тішить око, як друге око.

У графі "сімейний стан" писав — "безвихідний"...

Блондинка їхала по сільській дорозі і побачила двох зв’язківців, які дерлися на телефонні стовпи.

— От ці селюки ідіоти! – презирливо фиркнула вона, повернувшись до своєї супутниці. – Вони, напевно, подумали, що я ніколи не керувала автомобілем!