Всі теми
Рабинович їде на заробітки й приходить до синагоги:
— Ребе, я тут накопичив невеличку суму — п’ятдесят тисяч доларів. Поклав би їх на депозит, але банк може збанкрутувати. Залишати вдома страшно: квартиру можуть пограбувати. То чи можна я вам їх віддам на зберігання?
— Так, можна. Я й свідків покличу... Мойшо, Хаїме, Ізю! Будете свідками. Цей поважний чоловік залишає мені гроші на зберігання. Я при вас їх перераховую й кладу до сейфа. Рабиновичу! Їдьте з богом і не хвилюйтесь!
За рік Рабинович повертається, приходить до синагоги:
— Ребе, я хотів би забрати свої гроші.
— Які гроші?
— Ну ті п’ятдесят тисяч, які я вам залишав рік тому на зберігання.
— Ви мені? Ви нічого не плутаєте?
— Та ні, ось же свідки...
— Мойшо, Хаїме, Ізю! Цей чоловік каже, що він мені залишав якісь гроші на зберігання!
— Та нічого він не залишав! Це пройдисвіт, і ми його вперше бачимо!
Рабинович розуміє, що його жорстоко обманули, й іде геть. Раптом рабин його окликає:
— Заберіть ваші гроші. От п’ятдесят тисяч, от відсотки, що набігли за рік...
— Ребе, дякую! Але навіщо тоді був цей спектакль?
— Це щоб ви побачили, з якими покидьками мені доводиться працювати!
Співбесіда при прийомі на роботу:
— Чи згодні ви працювати в Секретаріаті Президента за 5 тис. гривень?
— Та за таке місце я готовий і більше платити!
Ходять дві подружки по магазинах модного одягу. Зайшли в один і просять продавця допомогти підібрати прикид.
— Який у вас розмір?
— Ріст 170, вага 60, 90-60-90, розмір грудей 3, волосся...
Друга:
— Аню, опам'ятайся, ти не в чаті!!!
Живуть у сусідніх будинках дві різні сім’ї. Одні все сваряться, а в інших завжди тиша й злагода. Одного разу, позаздривши миру в сусідській родині, жінка каже чоловікові:
— Піди до сусідів і поглянь, що такого вони роблять, що в них завжди все добре.
Той пішов, сховався й спостерігає. Ось бачить: жінка миє підлогу в домі, раптом щось відвернуло її увагу, й вона побігла на кухню. В цей час її чоловік прийшов додому й, не помітивши відро з водою, зачепив його й вода розлилась. Тут вийшла дружина, вибачається перед чоловіком, і каже:
— Вибач, любий, я винна.
— Ні, це ти вибач, я винний.
Засмутився чоловік і пішов додому. Вдома жінка його запитує:
— Ну, що, підгледів?
— Так!
— Ну й що?
— Я все зрозумів! У нас усі праві, а в них усі винні.
— Чому ти плачеш, хлопчику?
— Мій брат нашкодив, і зараз його будуть карати.
— І тобі жаль його?
— Ні, але ми близнюки, і тато не може нас розрізнити.
Все, що не робиться — робиться в Китаї.
— Алло! Привіт, Зай, ти де?
— Я вдома, спати лягаю, а ти що робиш?
— А я в барі, в тебе за спиною, за столиком сиджу...
Жінка голосить:
— Як ти міг, Петре! Ну як же ти міг!
Чоловік:
— Марусю, ти про що це?! Що трапилось?
Жінка, не звертаючи уваги, продовжує:
— Як ти міг! Ех, Петре-Петре...
— Та що з тобою, Марусь, я ж нічого...
Жінка, перебиваючи:
— Ото ж воно й бо, Петре! Ти нічого! Нічого ти вже не можеш. А як ти міг, Петре! Як же ти міг!
— Дорогий, ти мене будеш любити, як Ромео Джульетту?
— Не читав.
— А ревнувати, як Отелло Дездемону, будеш?
— Не читав.
— А що ти взагалі читав?
— Му-Му читав, будеш багато гавкати — втоплю!
Дзвонить телефон, ви піднімаєте трубку, а там питання:
— Вибачите, а куди я попав?
— Вчитися попадати потрібно було в дитинстві!