Всі теми
Переповнений автобус. Звідкись із середини салону жіночий обурений голос:
— Чоловіче, що ви робите?
Пауза. Той таки жіночий голос:
— Що ви робите, чоловіче?!
Пауза. Зацікавлений голос із району задніх сидінь:
— Мужик, не ятри душу! Скажи, що робиш?!
— Саr!! Саr!!! — радісно кричала ґава, випорожнившись на "Бентлі".
Мисливець:
— Зустрів у лісі ведмедя, а належних патронів не було, то лупонув по ньому качачим шротом і притьма додому.
— Це ти добре зробив, що відразу додому прибіг! Бо недавно Петрович забігав за рушницею. Тепер він в лісі бродить, злий, у простріляному качачим шротом кожусі. Шукає, хто його підстрелив...
Приходить хлопець до великого майстра бойових мистецтв і каже:
— О великий майстре, станьте моїм учителем!
— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш натренувати волю... іди й повертайся за два роки!
Минуло два роки. Знову приходить він до майстра:
— О великий майстре, я два роки тренував свою волю, станьте моїм учителем!
— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш набратися терпіння... Іди й повертайся за п’ять років!
Минуло п’ять років.
— О великий майстре, я п’ять років набирався терпіння, станьте моїм учителем!
— Щоб стати моїм учнем, ти мусиш навчитися зависати в повітрі на висоті п’ять метрів... іди й повертайся за десять років!
Минуло десять років.
— О великий майстре, станьте моїм учителем, я десять років тренувався зависати в повітрі на висоті п’ять метрів і спромігся зробити це!
— От лайно!
Єврейська сім’я перед Новим роком:
— Абраме, запросімо сусідів на свято.
— Навіщо?
— Буде весело.
— Саро, я не розумію, чому тебе веселить, коли чужі люди приходять і їдять нашу їжу.
— Ой, Петре, до весілля ти був щасливий, якщо бачив мене бодай кілька хвилин на день!
— Та й зараз також, — бубонить тихенько чоловік.
Кожен чоловік рано чи пізно мусить одружитися! Врешті-решт щастя ж не головне в житті...
Мати споряджає сина в похід.
— Тримай рюкзак. Значить, я тобі поклала хліба, масла, цвяхів...
— Навіщо?!
— Ну, ти приїдеш, зголоднієш, візьмеш хліб, намажеш маслом і з’їси.
— А цвяхи?
— Звичайно, і цвяхів поклала.
Хронічний невдаха на другому сеансі в психоаналітика:
— Дякую, лікарю! Сьогодні я впустив бутерброда, й він упав маслом уверх!
Психоаналітик бере з рук пацієнта бутерброд, глибокодумно вивчає його й, зітхнувши, каже:
— Нічого подібного! Ви намастили його не з того боку!
Дівчата, не засмучуйтеся, якщо у вас маленькі груди.
Не перевелися ще хлопці з маленькими долоньками!