Всі теми

Ювелірна крамниця.

— Ось це от перстень з брюликом, я його беру. В коробочку покладіть. А тепер ось іще в цю коробочку.

— Ви впевнені? В другу коробочку?

— Так! А тепер іще ось у цю. І в цю також! І в ту ондо... І ще в ту, в синеньку...

За годину...

— А тепер іще в цю коробочку. Ви скотч маєте? Замотайте все це гарненько.

— Це подарунок любій дівчині? А вона не образиться?

— Нічого-нічого! Вона мені три роки не давала.

Відчуваючи, що настають його останні дні, старий єврей зібрав усіх своїх синів. Він уважно оглянув кожного, а відтак почав поволі говорити.

— Діти мої! Я відчуваю, що година моя вже близько. Я не хочу відходити на той світ, залишивши тут незавершені питання, інакше вони будуть мучити мене. Тому слухайте, що я кажу, й уважно все записуйте. Вся надія на вас.

— Кажи, батьку, — твердо сказав старший син. — Ми тебе не підведемо.

— Мойша Кацман винен мені п’ять тисяч.

— Не хвилюйся, батьку. Мойша живе через два будинки, ми доконче стягнемо з нього ці гроші.

— Ізя Фішман винен мені шість тисяч.

— Він тепер поїхав в Одесу, але нічого, ми поїдемо до нього й вернемо гроші.

— Лазар Рабинович винен мені вісім тисяч.

— Він тепер лаштується в Ізраїль, але нічого, ми встигнемо його перехопити до від’їзду.

— І найголовніше, сини! — Старий єврей підвівся на ліжку, його очі виблискували. — Я винен Фімі Зільберштейну десять тисяч!

— Мерщій принесіть воду й ліки! – Закричав старший син. – Тато щойно впав у забуття й почав марити!