Дівчинка грає у фею:

— Мамо, це чарівна паличка, й зараз я оберну тебе на жабу.

Тато з дивану:

— Доню! Краще оберни її на чарівну принцесу.

— Чули? Сидоренку дали десять років.

— За що?

— Він дружину кинув.

— Не кажіть дурниць! За це не сажають у тюрму. Я сам кинув двох дружин — і нічого.

— А ви з якого поверху їх кидали?

— Тату, скажи, а як ловлять божевільних?

— За допомогою макіяжу, коротеньких спідниць і милих усмішок.

– Звідки у тебе дірка на штанях?

– Іду я, значить, по забору...

Жили вони довго й щасливо.

А потім познайомились.

Їде хлопчина в метро. Сидить, книжку читає. На зупинці входить немолода пані. Хлопчина схоплюється, поступається місцем. Пані сідає.

— Молодий чоловіче, ви зі Львова?

— Так, а як ви здогадалися?

— А ви мені місцем поступилися.

— А ви не з Києва, часом?

— Так, а як ви здогадалися?

— Ви мені навіть "спасибі" не сказали

Гість у ресторані каже офіціанту:

— Цікаво, а ваш шеф-повар їсть ті страви, які ви пропонуєте клієнтам?

— Та ви що! Наш шеф-повар повинен готувати їжу, а не їсти її, а потім по лікарням валятись.

Старий університетський професор записався до психолога.

— Що вас турбує?

— Розумієте, лікарю, я голосно розмовляю уві сні.

— У цьому немає нічого загрозливого.

— Може, й так. Але з мене щоразу сміється вся вчена рада!

Лікар поглянув із вікна божевільні й бачить, що психи надворі почергово повзають по землі. Тоді лікар просить санітара піти й подивитись, у чому там справа. Години через дві той повертається, увесь брудний. Лікар:

— Що там таке?

— Та там один хворий накреслив крейдою лінію на асфальті й пропонує 1000$ тому, хто спроможеться проповзти під цією лінією.

— А чому вас так довго не було?

— А що, для вас 1000$ — не гроші?!

Художник-абстракціоніст жаліється колезі:

— Оце халепа! Клієнтка, портрет якої я малюю, попросила змінити колір очей.

— Це важко зробити?

— Та ні. Просто я забув, де я їй очі намалював...